Ох, у дэвочек, братцы, житье было нелёгкое. Тут вон псилосибины снарядили, торчом подсуетились, да чтоб рассмешить своими историями. Очень даже посмешно, да не для слабонервных.
Я, ты, велосипедист, залемёрский парень - надо ж себе такое приключение раздобыть. Расскажу, как барыги псилоцибины по закладкам делают.
Так вот, ситуация такая, приятель-чиновник собрался на свою фирму голословный психолога прислать, дабы школьников образумить. Ну, я ж такой, ноги ему послал, гейский стыд прочувствовать. Правда, от носика не отошёл, проявив, как говорится, интеллигентность и хмырность одновременно.
Вот, правда, за центы, нищета-то. За это я готов, братцы, на любой подвиг идти. Линкуюсь с технарями, говорят, что в интернете всякая фигня валяется. Читил-читил, никак нормальных рецептов не найду. Все надрываются на главный торч, мет, предлагают дорогушу. А я что, бумагой заменился что ли?
Ну, хрен с ними, подожду своего приятеля-чиновника. Время-то есть, да и поддержка психолога пригодится, сказать даже, рукутятка знатная. Чего ты, братцы, опию добываешь, когда есть мода на псилоцибины?
В сети, говорят, всякое говнище продаётся. Контакты хреновые, но выбор есть. Чего уж тут, неужели нельзя просто местного гопника наторчать и получить адрес? Вот, думаю, айда, устроил я нашему парню братскую я рольку. Зачитал его, гляжу, каблучком стол аж в трясину ушел. Завтра, братцы, будет круто.
Вот, блин, пришел мой чиновник, франт прокатился на немецком авто, ну и понятия об финансах, естественно, у него нет. Ну, и хорошо, денежка купит, че стрессоваться. Залезли в интернет, нашли ничего не значащий сайтик, на три дня примерно.
Контактов два, а нормального ни одного. Стащил телефон такого ни алё, ни отбёр, ноунейма взяли. Цена действительно дороговата, но чего не сделаешь ради глянца. Заказали, ну и говорит мне, психолог-то, что-то про послание Богу. Тут я его отбил, говорю, не ведись на глупости. Это ж сюрприз, братцы, тебе с духовным пробуждением.
Они, братцы, псилоцибины называют, и говорят, что побережье Перу и Мексика в этом деле славится. Значит, фрагменты Перу в дешевенькой присылке. Оформили заказ, получили адрес, телефона нет, но, вот те же шишкасы, у нас пшенички для психолога добудут. Вот так, братцы, крепость притащили, увидите, как он пальмы рисует с выражением гея на лице. Вот только чиновник сразу пьяный стал, так и сказал, что там голову стреляет. Ну, скоро все встанет на свои места.
А, братцы, смотрю на эту закладку, и думаю, что безусловно читаемости придаст нашему рассказу.
| Заказали |
Торч |
Приняли |
Съели |
Откинулись |
| 19.00 |
20.00 |
20.30 |
20.45 |
21.00 |
Так вот, день "Ч" настал. Сели мы в свою, ноунейма для нас, машину, и в город побежали. Заезд на пару спортстолов налетел, а потом и менты неоднократно меняли наши планы. Вот такие, братцы, вот такие дела получились. Но все действительно не зря было.
На мне всё было упаковано как следует. Все пакеты я был готов скушать. Все так званую Перу надо было, братцы, съесть.
Ну, не знаю, может быть, но я сказал, что готов теперь быть геем.
Больше такого, братцы, не повторится.
Так что, братцы, смотри, че берешь, чтоб потом таких историй не рассказывать. А то ещё перлы по биографии повылезают.
И вот так я закончил свою историю. Закончил, братцы, со смешаными чувствами. Но считаю, что мир стал лучше. В конце концов, судя по всему, это то, чего всем хотелось. Успехов, ребята!
Якийсь день року, я тихонько шарюся по одній з темних вуличок нашого міста, ловлючи світлові виблиски по межі будинків. Точно знаю, що пошук найкращих закладок ще не закінчився. Я завжди в пошуках нових сенсацій, нових шляхів пізнання самого себе. Псилоцибинові гриби - це мій новий відкриття, нова можливість відправитися у подорож світами за вихідними.
Я вирішив спробувати цей "тrip" одного вечора, коли клуби нашого міста були наповнені енергією і безудержними імпульсами молодого покоління. Знайшов надійного постачальника і отримав свою закладку. Я бачив, як вони їх вирощували, збирали та продавали. Ці гриби - це справжній шедевр наркотичної галузі, готовий вибурхати в танцполі, надавати крилатості нашим ніжкам і допомагати відкривати незвичайні простори у свідомості.
Не можу втриматися, щоб не подзарядитися надихом, я ботаю, відчуваючи, як спадає мисливська симболіка од реалій дня, вставляю струну у свою вену. Вся реальність зникає, і я опиняюся в іншому світі - світі зелених та фіолетових візерунків, світі, який створений лише для нас, наркоманів, які знають, як відчувати кожну ноту танцювальної музики і проходити крізь межі звичайного.
Приходжу у клуб, де діє таємне правило "все можна". Всі неправильно одягнені, всі високі, всі плющит від наркотиків. Я поступово починаю розповідати про свій досвід з псилоцибіном, про те, як він повернув мене в інший рівень свідомості, про те, як він змінив моє сприйняття музики та руху.
Теофедрин, героїн, плющит зі мною, співпереживай моєму переживанню, знай, що я ціную кожен момент життя.
Танцюю, ніби ніколи не танцював. Тіло рухається в полі розмаїття кольорів і форм. Закладка працює на повну, я бачу, як розтварайуться звукові хвилі навколо мене. Його важко описати словами, це потрібно відчути.
На головній сцені спалахує світло, а музика набирає обертів. Мої друзі піднімаються на сцену. Це момент, коли весь світ знімається. Ми разом творимо найбожественніший танець, злиття душі і руху. Нам нічого не страшно, ми ще ніколи не були такими щасливими.
Поза нами все зупиняється, а ми, в нашому внутрішньому світі, продовжуємо подорож, намагаючись досягти нових висот. Ми бачимо форми, кольори, звуки, які раніше ніколи не сприймали. Це відчуття бути одним з усім навколо таке неперевершене, що хочеться затримати час.
Коли подорож закінчується, я залишаюся з хвилюванням та прагненням поділитися своїм досвідом з усіма навколо. Я бачу, як кожен реагує на мої слова, на мої оповіді про гриби, танці та найдивовижніші моменти життя.
| Разом ми створюємо світ безмежного щастя та свободи, світ, де кожен може бути самим собою і відчувати себе одним з усіма. |
Так, мої браття і сестри, плином часу я переконався, що псилоцибінові гриби - це не просто наркотик, це джерело натхнення, джерело енергії, джерело втілення нашої найсміливішої фантазії. Це історія про те, як я змінив своє життя, як знайшов відповіді на питання, які мені раніше були недосяжні.
Бошечка наступного ранку, коли я прокидаюся від плющу, нагадує мені про те, що кожен день може бути новим початком і новою можливістю зануритися в світ музики та вибухів танцполу. Отже, розповідайте свої історії, відкривайте нові простори свідомості та бережіть кожну мить свого псилоцибінового шаленства!